Вітряна віспа – гостре вірусне захворювання, починається раптово з лихоманки (може бути до 40 0 C), висипу та свербіжу. Збудник вітряної віспи та оперізувального лішаю – один з типів герпетичної інфекції (герпес вірус людини, тип 3). Захворіти можна в останні 10 днів інкубаційного періоду та перші 5 днів появи висипу, а також від людини з оперізувальним лішаєм. Сприйнятливість складає 90-95%.
Елементи висипу можуть бути розташовані на слизових оболонках та шкіри по всій поверхні тіла. Висип – з пухирцями, заповненими рідиною, можливо вторинне гнійне інфікування. У осіб з імунодефіцитом пухирці містять кров та може утворюватись некроз з подальшим рубцеванням. Також частіше виникають ускладнення у вигляді вірусної пневмонії та енцефаліту.
Таке ускладнення як вірусна пневмонія зустрічається при вітряної віспи у кожного п’ятого. Менінгоенцефаліт – рідше (приблизно 1 із 4000 захворівших), але має більш виражені та тривалі наслідки.
Вірус, який є причиною вітряної віспи (герпес вірус людини, тип 3) залишається з людиною все життя і в подальшому може викликати появу оперізувального лішаю (Herpes Zoster), який проявляється у вигляді зливних пухирців, розташованих по ходу нервових волокон, та супроводжується вираженим і тривалим больовим синдромом.
В Україні є зареєстрована вакцина проти вітряної віспи. Вакцина містить живий атенуйований вірус.
Вакцинацію можна починати з 9 місяців. Повний курс вакцинації складається з введення двох доз з інтервалом в 6 тижнів. Вакцина здатна у 95% випадків вберегти від будь яких форм захворювання, а в 99% -від важких форм захворювання – за умови отримання повного курсу вакцинації (дві дози).
Особливо вакцинація показана тим, хто має імунодефіцитні стани (після трансплантації, тих, хто отримує імуносупресивну терапію – ревматоїдний артрит, терапію глюкокортикостероїдами, хіміотерапію тощо, людей, які живуть з ВІЛ). Вакцинація живими вакцинами в даних випадках має свої особливості. Проводиться з урахуванням рівня лимфоцитів, рівня CD4 клітин та стану захворювання. З подальшим визначенням рівня імуноглобулінів і введенням додаткових доз вакцини, якщо рівень імунного захисту недостатній.
Вакцина містить в складі неоміцін, тому протипоказана тим, хто має непереносимість неоміціну. Вакцинав вводиться лише підшкірно в ділянку дельтоподібного м’яза або передньолатеральну поверхню стегна.
Частими реакціями після введення вакцини прти вітряної віспи є: висип, набряк та біль в місці ін’єкції та лихоманка.
Джерело інформації – ЦГЗ України, Державна лікарська служба України, МОЗ України.